Під талщю назвою з 1990 р. Проходять щорічні фестивалі. Ідея їх заполонила двох людей професора слов`янської філологїї Варшавського університету, чернівчанина за походженням, Казімєжа Фелєшка і етнографа з Будинку культури польського міста Піла, Збгнєва Ковальського. Як вважає сам Ковальський, початки цього фестивалю сягають 1986 р., коли в містечку Ястров`є, що неподалік Піли, виник аматорський гурт польських переселенців з Буковини “Ястров’яце”. Ні для кого не новина, що Буковина є колискою цілої низки етносів. Спочатку її населяди українці та румуни. А впродовж століть внаслідок численних міграційних процесів тут опинилися німці, євреї, поляки, вірмени, росіяни і ін. Особливістю Буковини, як багатонаціонального краю, було те, що тутніколи, на відміну від інших такого типу регіонів Європи, не виникало кровопролитних міжетнічних сутичок.
       Організатори фестивалів згодом пояснили, що мотивом, яким вони керувалися, приступаючи до справи, послужив для них образ Буковини, як цілісного багатонаціонального утвору, збудованого всіми проживаючими там етносами як в минулому, такі тепер.
       Отже перший фесеиваль відбувся в Ястровї 22-24 червня1990 р. під назвою фестиваль фольклору чадецьких горян. В ньому взяли участь дев’ять колективів, сім наявних на той час в Польщі, а також два кодективи з-за кордону один полонійний з Румунїї і український з Чернівців.
       Другий з них проходив 30 травня 2 червня 1991 р. Він зібрав уже тринадцять колективів. Крім семи з Польщі, в ньому взяли участь по три колективи з Румунїї та України, з першої в тому числі два полонійних, а один румунський, в другому один полонійний і два українських. Два проведені фестивалі, атмосфера зустрічей буковинців, підтримання її по закінченні фестивалів як у Польщі, так і в інших країнах, передусім на Буковині (Україна, Румунія) показали, що, незважаючи на плин часу і зміни, які сталися протягом останніх десятиліть у Східній Європі, буковинська традиція толерантності продовжує знаходити своїх прихильників. Виходячи з цього організатори дійшли висновку, що фестиваль повинен набрати нового характеру.
       Потят польських буковинців до своїх українських, румунських та інших побратимів викликав потребу внесення змін допропрам фестивалю, який набирав міжнародного характеру. Щоб не замикатися лише на польських кодективах, організатори вирішили розширити участь у фестивалі колективів інших буковинськихетносів. 3 1992 р. він прибрав назву Міжнародний фольклорний фестиваль “Буковинсбкі зустрічі”. Зміна формули створила можливість відтворення і представлення – за допомогою фольклору основного багатства Буковини: добросусідських стосунків, в основі яких на передньому плані завжди була людина, а не заплутані політичні системи, повага, розуміння і пошанування національних, культурних чи релігійних відмінностей.
       В результаті Буковинські зустрічі остаточно перетворилися на міжнародний фестиваль, а Ястров’є і Піла стали центрами представлення буковинської на родної творчості. “Буковинсбкі зустрічі” увійшли до історїї Буковини та розсіяних по всьому світу буковинців, як щорічне свято народної культури поліетнічного регіону.
       Наріжним каменем Буковинських зустрічей є переконання у тому, що “як довго підтримання і представлення інтегральних, загальнобуковинських цінностей, як і власної культурної ідентичності, буде потрібне для буковинців, як для тих, що живуть над Прутом і Серетом, так і жля емігрантів”, - то, на думку З. Ковальського, організатори зберігатимуть нинішню форму проведення фестивалю.
       Головною метою “Буковинських зустрічей”, як їх визначили організатори, є:
       а. показ багатства буковинської народної культури в ї багатонаціональному прояві (перегляд вокальниххореографічних музичних, обрядових і звичаєвих буковинських колективів;
       б. інтег’рація національних буковинських кодективів шляхом художніх виступів і безпосередніх контаків між учасниуами фестивалю
       в. Продставлення наднаціональної системи цінностей Буковини, що проявляється у взаєморозумінні й пошанванні, а також толерантності у співжитті національно-етнічних груп;
       г. Пропагування Буковини, як прикладу можливості існування гармонійного порозуміння і співпраці з взаємною повагою і збереженням власної культурної ідентичності кожного етносу;
       д. Зближення і взаємопізнання європейських народів через колективи, що їх представляютв;
       е. Збереження фольклору буковинських емігрантів у Польщі, Угорщині, Словаччині і Німеччині, для яких “Буковинські зустрічі” створюють можливості для яких “Буковинські зустрічі” створюють можливості для контактів з Буковиною та її сучасними жителями.
       Всі наступні фестивалі по дев’ятий вклочно відбувалися щорічно в польському Ястров’ї і околицях. Успішна реалізація ідеї фестивалю у Польщі, поїздки його організаторів, а також художніх колективів буковинців з Польщі на Буковину, показали, що всеохоплююча презентація культурного і суспільного феномену регіону не може набути подальшого ефективного розвитку без “зустрічей” безпосередньо біля їх історичних витоків та в інших буковинських середовищах, що розкидані по всій Європі. Звідси виникло бажання поширити місце проведення “Буковинських зустрічей” бузпосередньо на Буковину і далі. Сприятливі для цього умови виникли в 1999 р., вони співпали з ювілеєм Х річницею проведення фестивалю. Після першої польської частини, яка відбулася традиційно в Ястров’ю і Пілі фестиваль досяг берегів Пруту і Серету. Його презентація відбулася в Румунїї. Колективи вітало місто Кимпулпнг Молдовенеск. А далі виступи аматорів перемістилися на Україну, в столицю Буковини Чернівці. Від 2000 р. співорганізаторами фестивалю стали угорські буковинці, а місто Боньхад стало четвертою ареною Міжнародного фольклорного фестивалю “Буковинсбкі зустрічі”.
       Пілтвердженням волі учасників до продовження фестивалю як багатонаціонального буковинського заходу є той факт, що 15 січня 2000 р. в Чернівцях підписано українсько-подьсько-румунсько-угорське порозуміння, яким по суті, визначено “Буковинським зустрічам” виняткове місце серед міжнароних фольклорних фестивалів у Європі. “Зустрічі” стали найбільшим на той час європейським міроприємством, що представляє фольклор одного регіону, реалізованого в чотирьох державах, де проживають його мешканці, а також вихідці з нього та їх нащадки.
       “Буковинські зустрічі”, який вже тралиційно прохолить у Польщі, Румунїї, Угорщині та Україні з травня по жовтень. Його підхоплюють все нові покоління буковинців.